Донор не дає грошей на потребу: він дає їх на проєкт. Між фразою «нашій школі потрібне резервне живлення» і заявкою, яку можна подати, лежить робота на кілька тижнів чи місяців: розрахунки, специфікація обладнання, умови приєднання, попередній бюджет, обґрунтування черговості. Саме цієї роботи громадам найчастіше немає ким і чим закрити, і саме тому потреба, очевидна всім у громаді, роками залишається без фінансування.
Курс «Академія енергетичної стійкості для громад» ми будували як спосіб пройти цю роботу разом із командою громади. Перша когорта ще продовжує навчання: десять команд доопрацьовують свої проєкти разом з експертами, яких ми змогли додатково долучити завдяки фінансовій підтримці донора. Але ми відкриваємо матеріали курсу для всіх громад, і цей текст, це про те, що ми побачили зсередини за час першого набору: що справді дає результат у роботі з громадою, де програма спрацювала гірше за наші очікування, і що ми в ній перебудовуємо. Далі: спостереження керівниці акселераційних та навчальних програм Greencubator Валерії Ульянченко та експертів програми, засновника Школи ОСББ і військовослужбовця Андрія Саука та директора ТОВ «PDM engineering», енергетика-проєктанта Станіслава Мельника.
Чому значну частину місць ми віддали прифронтовим громадам
Відбір ми починали з відчуття, що заявок цілком достатньо, а закінчували підрахунком тих, кому не вистачило місць.
«На старті програми ми отримали понад 56 заявок від громад, серед яких 46 команд відповідали критеріям участі та мали чітку мотивацію пройти навчання й отримати підтримку експертів», розповідає Валерія Ульянченко.
Місць у програмі було 10, але разом з експертами ми прийняли рішення збільшити квоту до 15 команд, розуміючи важливість підтримки прифронтових громад та одночасно безпекові ризики, які можуть стати на перешкоді проходження навчання для них. Тобто 31 команду, яка підходила за всіма параметрами й хотіла вчитися, ми не змогли взяти: сильних заявок виявилося більше, ніж місць. А далі керувалися одним критерієм: кому ця підтримка потрібна найбільше.
«Після ретельного відбору до програми долучилися 15 команд із громад, для яких така підтримка є найбільш критичною. Важливим фактором під час відбору стало те, що значна частина учасників представляє прифронтові громади, де через безпекові ризики процес реалізації проєктів може бути складнішим, а можливість стабільної участі у навчанні, обмеженою», говорить вона.
Вісім модулів, після яких у громади залишається чернетка проєкту, а не конспект лекцій
Курс складається з восьми модулів: три-чотири відеолекції та практичне завдання в кожному. Проєктували ми його від зворотного: спершу описали, як виглядає готова заявка, потім розібрали її на розділи й перетворили кожен розділ на домашнє завдання. Тому команда, яка здає всі завдання, поступово збирає чернетку власного проєкту, навіть не думаючи про це як про «написання заявки».
Порядок модулів жорсткий, бо повторює порядок реальних рішень. Обрати обладнання неможливо, поки невідомо, які об’єкти захищаємо; порахувати бюджет неможливо, поки не обране обладнання; шукати фінансування неможливо, поки немає бюджету. Тому перший модуль змушує команду звузити «все важливе» до конкретних об’єктів і функцій, які не витримають добу без світла. Наступні визначають пріоритет та черговість захисту, знімають технічні питання та умови приєднання. Лише після цього команда виходить на цифри й на джерела грошей.
Пакет, який громада тримає в руках на виході, відповідає на сім питань:
- який об’єкт в громаді потребує першочергового захисту;
- які критичні функції необхідно забезпечити на обраному об’єкті першочергово і чому саме їх;
- яким технічним рішенням це закривається з урахуванням особливості самого об’єкта;
- яке обладнання під нього потрібне;
- як це обладнання приєднується до мережі;
- скільки все коштує за попереднім розрахунком;
- звідки ці кошти можна взяти.
Кожен зданий блок ми розбираємо на індивідуальних консультаціях, таких зустрічей відбулося вже сім. Далі командам залишаються концептні записки, юридичні аспекти реалізації та захист власних рішень.
Жодне завдання в курсі не виконується «на прикладі»: команда весь час рахує власні об’єкти.
«Реально впливає запропонований алгоритм навчання в плані реалізації заявки на отримання фінансування», зазначає Станіслав Мельник.
Помітна частина роботи експертів відбувається до того, як вони бачать громаду
Найпоширеніше уявлення про такі програми просте: є експерт, є громада, експерт дає відповіді. У реальності відповідь для конкретної громади збирається спільно, ще до зустрічі з її командою. Ролі теж розподілені: Станіслав Мельник, наприклад, працює з громадами насамперед через перевірку домашніх завдань та консультації.
«Дуже багато залежить від того, наскільки добре експерти готуються і працюють разом. З боку цього не завжди видно, але коли ми ділимося досвідом, разом розбираємо ситуацію і підлаштовуємо підхід під конкретну громаду, результат виходить набагато кращим», говорить Андрій Саук.
Це та частина роботи, яку неможливо винести в лекцію або описати в методичці. Кожна громада приходить зі власним набором об’єктів, обмежень і управлінських реалій, тож зібрати під неї відповідь одному спеціалісту складно.
Найлегше розрахувати рішення, найважче зрозуміти, що громада його втілить
Інженерна частина цієї роботи найпередбачуваніша: маючи вихідні дані, кваліфікований проєктант закриває її швидко.
«Найскладніше не придумати хороше рішення, а зрозуміти, що реально підійде саме цій громаді й що вона готова втілювати. Тут багато залежить від довіри, нормального діалогу і розуміння того, що громада насправді може зробити», говорить Андрій Саук.
Той самий розрив проявляється і в мові консультацій.
«Треба розуміти, що представники громади в більшості не технічні спеціалісти. Потрібно доносити технічні речі простими словами, а для технічного експерта це складна задача. Ми вважаємо деякі речі очевидними і простими, а для громади це нове і складне», зауважує Станіслав Мельник.
Запит на конкретне обладнання, який виявляється питанням бюджетного календаря
«Громада спочатку приходить із запитом на конкретне технічне рішення, а в процесі роботи ми разом розуміємо, що проблема значно ширша», розповідає Андрій Саук.
Найчастіше це видно на публічних інвестиціях. Проєкт, який громада хоче запустити цьогоріч, мусить бути врахований у Середньостроковому плані публічних інвестицій громади, а сам план затверджують до 1 вересня. Виходить, що строк подання одного документа вирішує, чи зрушить із місця технічно готовий проєкт: громада, яка про цей строк не знала, автоматично втрачає рік.
Десять команд продовжують роботу, частина з них під щоденними обстрілами
Кілька команд вийшли з програми через безпекову ситуацію. Зараз над проєктами працюють десять.
Умови роботи тих, хто залишився, з тилу уявити важко. Про Нікопольську громаду Андрій Саук говорить як про одне з найсильніших вражень програми: її представники працюють під обстрілами щодня.
Для нас це не показник невдачі, а звичайна умова роботи з громадами, яким резервне живлення потрібне найбільше. При наступному наборі ми враховуватимемо таку ймовірність із самого початку, і продумаємо, як команда може передати свої напрацювання колегам, якщо продовжити участь стане неможливо.
Що експерти просять змінити в Академії, і що ми з цим робимо
Ми питали експертів прямо: що в підходах програми варто покращити. Обидві відповіді для нас робочі, а не дипломатичні.
Перша стосується того, що відбувається після завершення навчання.
«Я б посилював супровід громад після завершення основної роботи. Важливо не лише допомогти розробити рішення, а й залишатися поруч на етапі його реалізації, коли виникає найбільше практичних питань. Незначні складнощі або незнання можуть заблокувати реалізацію проєкту на будь-якому етапі», говорить Андрій Саук.
Саме тому ми стільки уваги віддаємо якості чернетки. Громада, яка вже пропрацювала власний проєкт, приходить до експертів на місцях із готовою структурою, розрахунками й розумінням своїх обмежень.
Свою планку результату Станіслав формулює без ілюзій: «Особисто я радий ділитись своїми знаннями, і якщо хоча б 10% від того, що розповідаю слухачам, засвоюється, це вже хороший результат».
Порада, з якої варто починати роботу з будь-якою громадою
Ми запитали експертів, що вони порадили б тим, хто лише починає працювати з громадами. Відповідь Андрія Саука варто прочитати і з іншого боку, очима громади, яка запрошує консультанта.
«Не поспішайте одразу давати поради. Спочатку слухайте й намагайтеся зрозуміти громаду: її людей, можливості, обмеження та контекст. Хороший експерт не нав’язує готове рішення, а допомагає громаді самій побачити найкращий шлях. Тоді це рішення не буде сприйматися громадою як зовнішнє», говорить він.
У Станіслава Мельника ця думка звучить різкіше: «Не міряти всіх по собі. Ви експерт, а вони люди, які вчаться».
Універсальних рішень немає, кожна громада має свій контекст, і вміння його врахувати часто визначає результат. Водночас, як зауважує Андрій Саук, при різній географії громади стикаються зі схожими викликами, а отже, напрацьовані підходи можна переносити далі.
Чому ми відкриваємо курс для всіх громад, не чекаючи завершення першого набору
Зима не починається раптово, але підготовка до неї має власний календар, і він коротший, ніж здається. Документи, за які громада береться в серпні, ще встигають у планові рішення цього року. Ті, що починаються в грудні, дадуть результат щонайраніше через рік.
Тому ми не чекаємо, поки команди першого набору захистять свої проєкти, і відкриваємо «Академію енергетичної стійкості для громад» для всіх громад. Зареєструватися можна тут: https://grnc.cc/9nc8t
Логіка навчання залишається тією ж. Громада починає з переліку власних критично важливих об’єктів і завершує пакетом документів, готовим до подання донору або в бюджетний процес.
Курс «Академія енергетичної стійкості громад» підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», Фонду «Green for Growth Fund», а також фінансової підтримки Європейського Союзу. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
